Арт-площадка

У искусства множество сторон и ни единых границ.

Вчера мы убедились в этом на Арт-площадке в "Sorry БАБУШКА".

Принце, мій маленький кароокий принце.
Чи ти сядеш зі мною поруч, чи полишиш своїх троянд?
Моя радість, мій біль і солодкий вбивця, 
чи розділиш зі мною долю, рахунки і шоколад?

Моя слабкість. моя темноока слабкість, 
що з'їдає мене зсередини кожного дня...
А ще кажуть, кохання це майже ненависть,
і я згодна із цими словами зповна.

Моє небо. таке величезне небо.
Проміняєш на мене зірок, що чекають на тебе віки?
ти хвороба, і ти же - моє плацебо.
І не хочешься дуже пускати твоєї руки.

Ти безодня, ти ворог, насйсолодше з усіх бажань.
Лишися зі мною. Під ковдрою. Біля моїх плечей.
І вже досить отих недосказань. отих блукань.
Розкажи мені, і полиш уже свОїх мечей.

Принце, мій маленький кароокий принце.
Поцілуй мене, наче я завжди була із тобою тут.
І троянди в вазонах. бог мій, які дурниці!
Я їх зріжу вже завтра. обираємо новий маршрут.                                                                                     

                                   Снежана Дядюра

Ні гармонії, ні айфону,

Прісні дні і тривожні ночі.
Ну, а може моє – це осінь і твої золотаві очі?
Тиха сповідь в тісній кафешці
І розмова про втрату шансів.
Скупі вірші в чужій жежешці,
Пошук сенсу життя для ранків,
Переведенні друзі і годинник,
Позабуті уроки й мрії,
Прохололи серця і спини…
А коли ж моє зігрієш?
Що розпутувати залишилось,
Як порваті нитки й розмови?

Це – не осінь,
А лиш наснилось.
Твої очі – 
Частина змови.

                        Светлана Илляшенко

Море часу,
Мало цурку.
Чашка чаю і стільці.
Чорні рани в білу руку
І засушені хлібці.

Свіжі-свіжі простирадла,
Незачинене вікно:
Усім просто
Стало 
Впадло - 
Ось і витекло тепло.

Невагомі гострі 
Ритми протікають між думок.
Необузданої миті грає посуд
Тяжкий рок.

Голос розуму
Тихіше.
Чорно-біло, як у сні.
Чашка чаю – 
Це найліпше, що залишилось мені.

                     Светлана Илляшенко